Про задачки

Задача — це коли є формулювання, кінцевий результат, є той, хто її розв’язує і є траєкторія розв’язку, невідома для цієї людини.

Розв’язування задачі, як і вивчення певної теми (квадратне рівняння чи програмування наприклад), цінне не саме по собі, а тому, що розв’язуючи задачу ми мислимо так, як може знадобитись при вирішенні певної ситуації в майбутньому.

Цікаві завдання:
«Скласти словесну задачу до прикладу» (для глибшого розуміння понять)
«Знайти, в чому схожі наведені задачі» (для пошуку аналогій і виведення змісту)
«Сортування, як завдання на повторення» (потрібно вдало підбирати елементи для сортування)
«Підказати, не відповідаючи» (оригінальне, творче мислення)
«Довести чи спростувати парадокс» (необхідність формального висловлювання теорем та визначень)

Етапи розв’язування задачі:
1) намалювати задачу, випробувати на окремих прикладах
2) перевести приклади у числа
3) скласти таблицю
4) ввести змінні
5) вивести рекурентну формулу
6) вивести загальну формулу

Вчитель проговорює, формулює евристики розв’язування і процес ПОШУКУ рішення, допомагаючи класу «вирівнятись», що більше сприяє слабшим учням.

Попередня адаптація методик у класі допомагає при переведенні в форму онлайнового форуму (наприклад, домашнє завдання не у закріпленні на вправах, а на розв’язанні задач). Також потрібна сформована повсякденна практика користування технологією.

Вчитель часто «робить вигляд», що учні самостійно розв’язують задачу, «диригуючи» її; потрібно віддавати більше на вільний пошук, з помилками і невдачами. Несподівана для мене (але класна) теза про те, що математика — це експериментальна, дослідницька наука.

Прийнята норма викладання може впливати на сприйняття нових задач і завдань, і якщо є достатній досвід роботи з задачами із несподіваними розв’язками, вони сприймаються краще.

Нотатки з тренінгу http://cs.ucu.edu.ua/kalendar/training-koichu/