Blog

Куди пливе корабель книговидання?

Урядом прийнято рішення про відновлення роботи Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження. До складу Комісії увійшли представники Держкомтелерадіо, Мінекономрозвитку, Мінфіну, Міндоходів, Мінкультури, Міносвіти, провідних видавництв, національних бібліотек, письменники…
Серед представників бібліотечної справи у Комісії нас «троє в човні..»…аж четверо: Ген.директор НБУВ .Володимир Попик, Гендиректор НПБУ Тамара Вилегжаніна, Президент УБА Ірина Шевченко, і авторка цього блогу.
На вчорашньому засіданні, зокрема, було досить багато про бібліотеки: співпраця з видавцями, розповсюдження видань, експертиза державних програм («Укр.книга» та ін.), доцільність існування 16 прим. обов’язкового примірника, роль бібліотек у популяризації читання та багато іншого.
Про бібліотеки або знають ганебно мало (мається завжди на увазі чомусь лише система публічних б-к від Мінкульту), або не дуже розуміючи наші можливості — плани — вміння. Неначе нема в країні ні академічних, ні університетських, ні галузевих (медичних, сільськогосподарських, військових і т.д.). Ну, панове, самі винні, які у нас партнерські стосунки з видавцями, які спільні програми, проекти, інновації? Є, звичайно, поодинокі випадки, які не роблять «погоди в домі»… І тому, наприклад, нардеп О.Доній запропонував вчора таке: «заснувати систему «Домів Книги» у кожному у обласному центрі.Бо пільги-вони для всіх книжок: і для Малковича і для Бузини.А потрібна система прищеплення у суспільстві кращих взірців літератури. В таких «Домах книги» могли би відбуватися зустрічі з літераторами,дискусії.Могли би функціонувати книгарні та бібліотеки. Як на мене-правильна і перспективна ідея.Підтримайте, пані та панове!». Таж в кожному обласному центрі маємо аж три обласних бібліотеки… А по країні — 40 тисяч домів книги бібліотек. Хіба ні?
Добре, що покликали, добре, що зможемо презентувати «бібліотечний голос» у хорі книговидавців та книгопродавців. Увійшла в підкомісію по реформуванню держзамовлення на книговидавничу продукцію. Що б Ви порадили, колеги, зокрема задля посилення ролі бібліотек у відборі видань до програм видання і розповсюдження державним коштом? Чи потрібні такі програми взагалі? Як уникнути корупції суб’єктивізму у відборі видань? Буду вдячна та горда представити ваші думки.

Про Євромайдан — в світі

Про події в Україні — знає світ. Зазирніть на Інтернет Архів
Принагідно, хтось зустрічав подібну підбірку (базу, колекцію) хоч на одному з сайтів однієї з 7 національних бібліотек країни? 

"У меня зазвонил телефон…"

В один і той день дві замальовки: доповідь на Міжнародній конференції пройшла випробовування рецензентами і слухачами і була рекомендована (лише одна з 12 подібних!) до публікації у фаховому  журналі. Завантажили з співавтором рукопис в журнал, аж нова процедура: знову сліпе рецензування, попередження про суворий відбір й вимоги… Оце, справжній контроль за якістю публікації. 
І в це же день: дзвінок з бібліотеки одного досить поважного університету (вже з України). 
«-Ви маєте науковий ступінь? 
— Так, наче…
— О, Ви нам  підходите. Ми маємо (!) статус наукової бібліотеки (!!!), і нам для цього треба писати статті (!!!). А Ви будете науковим керівником!» (тут мої знаки оклику закінчуються)…
Сумно, але ж це зміниться, правда ж? 

Важлива заява: Відкритий доступ та ембарго

Основні міжнародні асоціації прийняли сьогодні спільну заяву щодо  негайного відкритого доступу до наукових статей. Серед підписантів: 

  •  COAR: Confederation of Open Access Repositories
  • EIFL: Electronic Information for Libraries
  • LIBER: Ligue des Bibliothèques Européennes de Recherche — Association of European Research Libraries
  • National Science Library, Chinese Academy of Sciences
  • OpenAIRE: Open Access Infrastructure for Research in Europe
  • SPARC: Scholarly Publishing and Academic Resources Coalition

Йдеться про важливість відкритого доступу до наукової інформації через відкриті журнали та репозитарії, а також заклик до видавців щодо зняття чи зменшення термінів ембарго: не більше 65 місяців для природничих дисциплін, та 12 місяців для гуманітарних та соціальних наук. Бо ж «будь-яка затримка у відкритому доступі до  наукових статей обмежує науковий прогрес». Погоджуємось!Що скажуть видавці? 
Текст заяви  тут

Спатоньки… в бібліотеку


«Питається сон дрімоти: — А де будем ночувати?- В бібліотеці!»


Бібліотеки Університету Michigan відкривають в бібліотеці …місця для спання. Вірніш, подрімати, перепочити у нелегкій справі здобуття знань. «Дрімання» на такому ліжечку обмежене.. 30 хвилинами (цікаво, хто працює «будильником»:-). Якщо серйозно, в 24-годинній роботі університетських бібліотек США, студенти, що справді тут майже цілодобово, не рідкість. І мова не про одноразову акцію (Ніч в бібліотеці, Хоровод в бібліотеці, флешмоб «Хто засне в бібліотеці»), а про реалії навчального процесу та потреби доступу до інформації, до джерел. Спостерігати як сплять в бібліотеках доводилось не раз: і в США, і в рідній книгозбірні… Але от поставити такі ліжечка в спеціально обладнаних для цього місцях в бібліотеці… Дискутуємо?
А А поки мої могилянці сплять, як доведеться в бібліотеці, ось так…

"Ой болить у мене зуб"… Або куди йдуть 16 мільйонів наших податків

Державний Комітет телебачення та радіо оприлюднив перелік видань, що його планується видати у 2014 за наші з вами (платників податків) кошти і передати до бібліотек (які утримуються знову ж з наших податків). 
Мєня терзают смутниє сомнєнья у мене багато питань: до списку, до експертів, до процедур…. Хтось знає, як відбувається конкурс? Чому немає громадського обговорення? Чому, зрештою, нема бібліотечного обговорення? І хто пролобіював і кому потрібні де почитати рецензію літературознавців, наприклад, на твір пенсіонера «Іван-космонавт» (ТОВ БОРИВІТЕР???), що планується до витрат в 40 тисяч грн. наших податків? А «Пригоди неслухняного курчатка» від ВДБВ «Донбас» на 180 тис. грн? І від того ж в-ва ще один шедевр «Чарівні скельця Магніффера, або надзвичайні пригоди кота Фредді, папуги Корті та ведмедика Дзеріса» майже на 184 тис. грн. І ще кілька від цього ж невтомного видавництва, га?
А » Ой болить у мене зуб» на 84 тис….
А ще краса така: «Хочу, хочу подарунків! (Книжечка про дівчинку Соломію, яка відкрила для себе важливу таємницю: робити подарунки цікавіше, ніж отримувати» (видавець — ТОВ «ЧАС МАЙСТРІВ», за авторством (за «дивним збігом обставин») Олега Симоненка, дир. ТОВ «ЧАС МАЙСТРІВ») (166 370 грн.).
І не розумію, чому книгу передруків статей до 85-річчя Є.Сверстюка (149 500 грн., в-во КЛІО ) мають сплатити нашими податками, і , перепрошую, але сумніваюсь, що зачитають в бібліотеках… І нащо нашим книгозбірням — при всій повазі до Кобзаря! — Tarasas Ševčenko. Kobzarius (литовською мовою (sic!) на майже 229 тис. грн., чи збираємось весь наклад подарувати в Литву? саме час на такі подарунки…. ). А «Кобзар» німецькою на 142 тис. грн.? Це для кого? Ну, а російською на 220 370 грн. — без коментарів….
Ох, хай вже будуть вічні «Метаморфози, або Золотий осел» Апулея (80 тис. грн. , саме час…) чи » Злочин і кара» Достоєвського (170 тис. грн.! якраз!), хоча знайдіть мені хоч одну бібліотеку , де б не було цих творів, то навіщо ж? І чому такий актуальний і вкрай необхідний всім бібліотекам, наприклад, альбом «Кам’янець-Подільський — перлина України» (270 тис. грн.! )
З усього переліку не викликає сумнівів хіба «Популярна психотерапія», де «зрозуміло і доступно для кожної людини викладено принципи і закони психічної діяльності організму, які допомагають визначити причини розвитку психологічного дискомфорту і методи його подолання». Може подолаємо психологічний дискомфорт від витрачання державних коштів?