Blog

Мімікрія журналів в цифрову епоху

Попит народжує пропозицію, як відомо (респект Alfred Marshall). 

Всім охочим («а хіба хочеш-мусищ!»)  до публікацій в міжнародних журналах, ринок нині пропонує «до вибору-до кольору»: від справді рейтингових журналів зі сплатою  «article processing charge (APC) до прихованого чи й відвертого  шахрайства («Поможем опубликоваться в …», «Наш журнал есть в СКОПУС» (навіть якщо це не зовсім так, чи зовсім не так) тощо.

Не дайте себе ошукати! Перевіряйте політики журналу, його присутність в наукометричних базах, або доручіть це фахівцям Вашої бібліотеки! 
Але: увага і дослідників, і бібліотекарів: новий вид шахрайства  — крадіжка (угон, hijack) наукового журналу! Власне, ідея цього кіберзлочину досить проста (О.Бендер нєрвно куріт): 
реєструєте новий сайтик (домен) вже відомого (реферованого) наукового журналу (причім з максимально подібною адресою, наприклад фейкову  www.sciencmag.org замість реальної  www.sciencemag.org) , робите йому могутню рекламу — промоцію, і збираєте дєнюжку з охочих тут опублікуватися. А це не три копійки, до речі.
Так, довго цей бізнес (одного сайту одного журналу) не протягне, але ж журналів в світі так багато, а недосвідчених аспірантів ще більше…  
Ось і списочок таких мімікріє-подібних журналів вже добрі люде склали.
Так що:  Десять разів міряй, а раз утни перевіряйте, перевіряйте і ще раз перевіряйте, де публікуєтесь! 

Статистика — наше всьо!

«Задача их сводилась к анализу кривой относительного познания в области ее асимптотического приближения к абсолютной истине. Поэтому одни сотрудники все время занимались делением нуля на нуль на настольных «мерседесах», а другие отпрашивались в командировки на бесконечность» 
                                                        (Бр.Стругацькі. «Понеділок починається в суботу») 

 Була нині на слуханнях Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України. Засідання присвячено розвитку Національної інноваційної системи, але про це іншим разом і може не тут. В пакеті документів — інформації різних Міністерств на тему «стан і перспективи» наш внесок в розвиток інновацій.  
Зазирнула в Мінкультівські, звісно.
О, бачу, є й розділ «Бібліотечна справа».
Не терпиться переглянути, якими ж інноваціями порадувала Батьківщину рідненька галузь. Може, раптом вже створено корпоративну каталогізацію та узгоджено формати-стандарти? І робочий день для тисяч бібліотекарів не починається з створення бібліографічного опису на ту ж саму книжку? А (серце завмирає) може прийнято програму втілення RDA-стандарту? А можливо порадували галузь вітчизняні IT-фахівці, забезпечивши локалізацію одного з FOSS програмних продуктів, і бібліотечні АБІС віднині сучасні, доступні  й безкоштовні?  А чи може мова про втілення  концепції модернізації бібліотек? Реформи в поповненні фондів? Створення «третіх місць»? Чи справді яка інновація у фаблабах на базі бібліотек? Чи менеджменту е-ресурсів? Організації віддаленої видачі е-ресурсів користувачам на їхні власні гаджети? О, скільки всього відразу промайнуло в мріях…
Аж ні. Вгадайте, яка найбільша бібліотечна інновація, достойна розгляду на Верховній Раді?
Просто цитую «Реалізація проекту Електронна система моніторингу діяльності публічних бібліотек (ECMaP) (електронна статистика)«. 

Виявляється, донедавна, платники податків в Україні, які фактично утримують бібліотеки, дуже потерпали, бо не могли второпати скільки ж тих публічних бібліотек в країні,і що вони роблять. Бо «Україна хоч і збирала статистику на національному рівні і централізовано, проте  мала ряд обмежень, як то: 
— час на збирання, перевірку та обробку даних ( у звязку з цим неможливість  (підкреслюю це слово, не втримаюсь!) надати дані міжнародним організаціям (Світовий банк? НАТО? ІФЛА?  були вкрай стурбовані кількістю бібліотек в Україні та їхніми показниками, а ми не могли надати ці секретні дані?)          
— Обмежений тираж друкованих публікацій (Ооооо, тримаюсь з останніх сил….)
— Публікація в Інтернеті — на вузькоспеціалізованих сайтах в узагальненому вигляді на рівні країни в розрізі областей (і тупі користувачі Інтернету не змогли ані знайти ці «вузькоспеціалізовані сайти», ані зробити аналіз «в розрізі областей»????) 
— Періодичність збирання рік (через копіткий процес обробки паперових звітів» (no comments/ як кажуть…) 

Добре, хай так. Яка ж інновація? 

А от створено таку собі «просту форму подання статистики»  для публічних б-к, і тепер «для збереження і логіки контролю показників, бібліотеки які мають комп’ютери, але не мають доступу до Інтернет (sic!!!)   в Екселі заповнять дані, і «управління відділів культури» не матиме «розбіжностей через подвійну звітність» (sic!!!), і «завдяки широким можливостям Excel» (Віват, Microsoft!)  сприятиме «надійності розрахунків та зменшення вірогідності механічних  помилок при заповненні звітів». Суперінновація, мабуть, полягає в тому, що у держави з’явилась «можливість автоматично  відбирати бібліотеки з конкретними властивостями (наприклад, лише тим, хто не подав звіт» (орфографію збережено).


Проект створено спільно Мінкультом, Нац.парл.б-кою та програмою «Бібліоміст», і вже проведено 178 командіровокнабесконечность тренінгів, і навчено роботі в системі 1758 осіб…

В систему зайти не змогла, вимагається пароль, логін. Тож пересічний громадянин здійснити «Електронну систему моніторингу  базової мережі публічних бібліотек
України» — не зможе. І нащо йому знати… Вже не питаю, що таке «базова мережа публічних бібілотек»…  

Бібліотеки, вірю, що все ж  не  діленням нуля на нуль займаємось, і ця «інновація» хай лишиться на совісті очільників «проекту».